Ghbcnhsq для клепання коси схема будови

ghbcnhsq для клепання коси схема будови
Для вирівнювання леза застосовують спеціальний сталевий стрижень — мусак[2]. Разом з точильним бруском мусак традиційно зберігали у дерев’яному футлярі, який називався «ку́шка»[3]. Нормальна коса після відбивання витримує три-чотири години косовиці. Коса ніби сама косить траву, видаючи при цьому чистий, дзвінкий звук.Лезо коси та її носок зазвичай трохи підняті, щоб під час косіння полотно коси ковзало по поверхні ґрунту і, разом з тим, перерізало траву під гострим, а не під прямим кутом, що значно полегшує роботу. Коса з грабками Для косіння зернових до кіссяти паралельно до сталевого полотна самої коси прилаштовували ще грабки — своєрідні грабельки. Їх основу становив дерев’яний валок із кількома (найчастіше із трьома) задовбаними у ньому довгими зубцями, нижній з яких був найдовшим, а верхній — найкоротшим. Поверхня бійка бабки повинна бути злегка опуклою, гладкою, без задирок. Наждачний брусок повинен мати довжину не менше 200—250 мм. Зараз для цих цілей використовують наждак, а колись косарі загострювали коси так званою «манта́чкою»[1] — дерев’яним бруском, обмазаним смолою і посипаним піском.


Коса відома в багатьох народів, в українців існувала ще за часів Київської Русі. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна. При правильному налаштуванні і відповідних навичках косовиця протягом тривалого часу не викликає помітної втоми, хоча при цьому задіяна велика кількість м’язів.

Технологія виготовлення[ред. • ред. код] Цей розділ потребує доповнення. (жовтень 2016) Кустарна деревообробка. Після відбиття і під час роботи періодично лезо правлять точильним бруском з дрібним зерном. Найбільш поширеними були коси середньої довжини — на дев’ять долонь. Поширена по всій території України, використовується і донині. Правила роботи з косою[ред. • ред. код] Косити краще всього з ранковою росою, навіть існує така приказка — «Коси, коса, поки роса, а як роса додолу, то ми додому». Коса — це інструмент індивідуальний, вимагає налаштування під розміри косаря. Коса́ — у сільському господарстві універсальне ручне знаряддя для скошування хлібних злаків та інших трав’янистих рослин.

Похожие записи: